Проблема особистості з давніх часів є наріжним каменем філософського пізнання. Вона завжди була і залишається центральною темою наук про людину і суспільство.
Людину, в її приватних проявах, вивчають спеціально присвячені їй науки: біологія, медицина, психологія, соціологія та ін.. Філософія ж завжди прагнула до збагнення його цілісності, прекрасно розуміючи, що проста сума знань приватних наук про людину не дає шуканої відповіді , і тому завжди намагалася виробити власні засоби пізнання людини та з їх допомогою виявити його місце в світі.
Відомо, що в різні історичні епохи пропонувалися нові трактування проблематики, пов'язаної з людиною, з його місцем у світі і ставленням до світу: змінювалися пріоритети та аспекти її осмислення.
Наприкінці 19-го і спочатку 20-го столітть проблема людини та її буття придбала найбільшу актуальність і вийшла на передній план філософських пошуків.
| 
